Чарівна естетика

У довгому списку дивовижних італійських солодощів на особливу увагу заслуговують знамениті “Baci di dama”. Це мініатюрні п’ємонтські печива Дамські поцілунки. Вони зачаровують ласунів з ХІХ століття й хвилюють уяву тих, хто ставить питання щодо походження їх назви. Як це часто буває, коли справа доходить до випічки та насолоди смачними стравами, історія поєднується з легендами, а їх виникнення оповите романтичною аурою. Щодо п’ємонтських традицій історії та легенди пов’язані з королівською родиною Савойя.

За однією з таких легенд одного прекрасного дня 1852 року король Вітторіо Емануеле II попросив придворних кухарів приготувати новий десерт. Королівські кухарі-кондитери спекли ці самі dolce, що нагадують складені для поцілунку губи. Італійці такі італійці, витівники 😉 Мініатюрні солодощі були відразу ж схвалені королем. Делікатесні печива були настільки успішні при дворі Савойї, що незабаром з’явилися у всіх італійських та європейських дворах.

Спочатку до складу “Дамських поцілунків” входив п’ємонтський фундук, яким славиться цей регіон. У ті часи його можна було знайти набагато простіше й купити дешевше, ніж мигдаль. Оригінальний рецепт було змінено наприкінці 1810 Cavaliere Stefano Vercesi. Він замінив фундук мигдалем та запатентував “Золоті поцілунки” – “Baci dorati”. Вони досі продаються у кондитерській Vercesi Pastry у Тортоні. “Золоті поцілунки” здобули найвищу нагороду на Міланському міжнародному ярмарку у 1906 році за кондитерські вироби того часу.

Одне слово, довга й солодка історія, що подарувала світові це дуже романтичне печиво. Я випробувала обидва варіанти: з лісовими горіхами та мигдалем і залишилася у повному захваті! З фундуком виходить не така однорідна текстура, як з додаванням мигдалю. Але смак в обох варіантах просто фантастичний! До того ж, пекти їх дуже нескладно. Так само просто, як і кантуччині, наприклад.

Отже, складові:

• Борошно – 100 г
• Мелений мигдаль – 100 г
• Вершкове масло м’яке – 100 г
• Цукор – 80 г
• Ванільний цукор – 8 г
• Цедра 1 лимона чи апельсина
• Дрібка солі
• Темний шоколад – 100 г

Приготування

Поєднати 100 г мигдалю з 80 г цукру. Потім додати решту інгредієнтів, окрім шоколаду, й добре змішати. Я скористалася міксером зі спіральними насадками.

Зібрати масу в колобок і трохи замісити. Пам’ятаємо, що пісочне тісто не любить теплих рук, тому робимо все дуже швидко. Або як варіант дуже холодними руками 😀

На першому фото добре видно, яку текстуру має набути тісто. Одне слово, пісочка.

Розкачати тісто приблизно в палець завтовшки, обернути його харчовою плівкою й прибрати до морозильної камер на кілька годин.

Після цього розрізати на приблизно однакові квадратики. Оскільки я намагалася наблизитись до ідеалу оригіналу, то заморочилася: зважила кожен шматочок і порахувала. Отже, 58 штук по 6 г кожен 😉 Можна, звичайно, і трохи більше за розміром зробити. Головне, щоби були приблизно однакового розміру.

Скачати кульки, розмістити на пергаменті. Дехто радить їх трохи приплюснути. На мій погляд, печиво виходить красивішим, якщо заготовки залишити як є.

Випікати при температурі 150 градусів близько 20 хвилин до ніжно-золотистого кольору.

Вони виходять ідеальними!

Дуже важливо!
Потрібно обов’язково дати печиву повністю охолонути. Воно настільки тендітне, що гарячим просто розвалиться в руках. Перевірено досвідченим шляхом 😀

Після остигання заготівлі будуть стабільними. Тільки тоді можна буде їх попарно поєднати за допомогою розтопленого на водяній бані шоколаду (100 г).

Підказка: шоколад не повинен бути занадто рідким, інакше всі конструкції ризикують покоситися, а “дамські поцілунки” перетворяться на криві усмішки 😉

Як просто, красиво та дуже смачно! А з філіжанкою міцного духмяного еспресо, ммммм…

Buon appetito вам та солодких поцілунків 😉

Смачного!